магнетит

магнетит (język bułgarski)

магнетит (1.1)

transliteracja:

magnetit

wymowa:

znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) miner. magnetyt

odmiana:

przykłady:

składnia:

kolokacje:

synonimy:

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

rzecz. магнит m, магнетичност ż, магнетизъм m, магнетизиране n

czas. магнетизирам ndk./dk.

przym. магнитен, магнетичен, магнетически, магнетитен, магнетитов, магнетизиран

tem. słow. магнито-, магнето-

związki frazeologiczne:

etymologia:

uwagi:

źródła:

магнетит (język rosyjski)

магнетит (1.1)

transliteracja:

magnetit

wymowa:

znaczenia:

rzeczownik nieżywotny, rodzaj męski

(1.1) miner. magnetyt

odmiana:

przykłady:

składnia:

kolokacje:

synonimy:

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

rzecz. магнетизм m

przym. магнетический, магнитный

związki frazeologiczne:

etymologia:

uwagi:

źródła:

магнетит (język ukraiński)

магнетит (1.1)

transliteracja:

magnetit

wymowa:

​

znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) miner. magnetyt

odmiana:

przykłady:

składnia:

kolokacje:

synonimy:

(1.1) магнітний залізняк

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

rzecz. магніт m, магнітик m, магнітність ż, магнетизм m, магнетизування n, магнетизація ż, магнетон m, магнето n, магнетизер m, магнетизерство n, намагнічування n, намагнічення n, намагніченість ż, розмагнічування n, розмагнічення n, розмагніченість ż

czas. магнітити ndk., магнетизувати ndk., намагнічувати ndk., намагнічуватися ndk., намагнітити dk., намагнітитися dk., розмагнічувати ndk., розмагнічуватися ndk., розмагнітити dk., розмагнітитися dk.

przym. магнітний, магнетичний, магнетитовий, магнетизерський, намагнічений, намагнічувальний, розмагнічений, розмагнічувальний

przysł. магнетично

tem. słow. магніто-

związki frazeologiczne:

etymologia:

uwagi:

źródła: