розум
розум (język białoruski)
edytuj- transliteracja:
- rozum
- wymowa:
-
- znaczenia:
rzeczownik, rodzaj męski
- odmiana:
- (1.1-2)[1]
przypadek liczba pojedyncza mianownik ро́зум dopełniacz ро́зуму celownik ро́зуму biernik ро́зум narzędnik ро́зумам miejscownik ро́зуме
- przykłady:
- składnia:
- synonimy:
- antonimy:
- hiperonimy:
- hiponimy:
- holonimy:
- meronimy:
- związki frazeologiczne:
- брацца за розуме • з дурнога розуму • здаровы розум • на мой розум / на мой дурны розум • не пры сваім розуме • страціць розум • przysłowie: бяда розуму вучыць • бяда дакучыць ды розуму навучыць • у людзей пытай і свой розум май
- etymologia:
- uwagi:
- źródła:
розум (język ukraiński)
edytuj- transliteracja:
- rozum
- wymowa:
-
- znaczenia:
rzeczownik, rodzaj męski
- (1.1) rozum
- przykłady:
- składnia:
- synonimy:
- antonimy:
- hiperonimy:
- hiponimy:
- holonimy:
- meronimy:
- wyrazy pokrewne:
- rzecz. розумок m, розумочок m, розумність ż, розуміння n, зрозуміння n, розумування n, зрозумілість ż, розумник m, розумничок m, розумниця ż, розумничка ż, розумака m ż, розумаха m ż
- czas. розуміти ndk., розумітися ndk., зрозуміти dk., розумніти ndk., розумнішати ndk., розумувати ndk.
- przym. розумний, розумненький, розумовий, розуміючий, зрозумілий
- przysł. розумно, розумово, розуміюче, зрозуміло
- związki frazeologiczne:
- дай Боже старим очі, а молодим розум • що мале, що старе — один розум • на Бога покладайся, а розуму тримайся • кого Бог хоче скарати, тому розум відбирає • борода виросла, та розуму не принесла • учися розуму до смерті • що голова – то розум
- etymologia:
- uwagi:
- źródła: