розум

розум (język białoruski)

transliteracja:

rozum

wymowa:

^ⓘ

znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) rozum

(1.2) rozsądek

odmiana:

(1.1-2)

przypadek	liczba pojedyncza
mianownik	ро́зум
dopełniacz	ро́зуму
celownik	ро́зуму
biernik	ро́зум
narzędnik	ро́зумам
miejscownik	ро́зуме

przykłady:

składnia:

kolokacje:

synonimy:

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

czas. разумець ndk., зразумець dk.

przym. разумны, зразумелы

przysł. разумова

związki frazeologiczne:

брацца за розуме • з дурнога розуму • здаровы розум • на мой розум / на мой дурны розум • не пры сваім розуме • страціць розум • przysłowie: бяда розуму вучыць • бяда дакучыць ды розуму навучыць • у людзей пытай і свой розум май

etymologia:

uwagi:

źródła:

розум (język ukraiński)

transliteracja:

rozum

wymowa:

^ⓘ

znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) rozum

odmiana:

przykłady:

składnia:

kolokacje:

synonimy:

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

rzecz. розумок m, розумочок m, розумність ż, розуміння n, зрозуміння n, розумування n, зрозумілість ż, розумник m, розумничок m, розумниця ż, розумничка ż, розумака m ż, розумаха m ż

zdrobn. розумець m

czas. розуміти ndk., розумітися ndk., зрозуміти dk., розумніти ndk., розумнішати ndk., розумувати ndk.

przym. розумний, розумненький, розумовий, розуміючий, зрозумілий

przysł. розумно, розумово, розуміюче, зрозуміло

związki frazeologiczne:

дай Боже старим очі, а молодим розум • що мале, що старе — один розум • на Бога покладайся, а розуму тримайся • кого Бог хоче скарати, тому розум відбирає • борода виросла, та розуму не принесла • учися розуму до смерті • що голова – то розум

etymologia:

uwagi:

źródła: