магніт

магніт (język białoruski)Edytuj

 
магніт (1.1)
transliteracja:
magnìt
wymowa:
znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) fiz. magnes
(1.2) przen. magnes
odmiana:
przykłady:
składnia:
kolokacje:
synonimy:
antonimy:
hiperonimy:
hiponimy:
holonimy:
meronimy:
wyrazy pokrewne:
przym. магнітны
związki frazeologiczne:
etymologia:
uwagi:
źródła:

магніт (język ukraiński)Edytuj

 
магніт (1.1)
transliteracja:
magnìt
wymowa:
?/i
znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) fiz. magnes
(1.2) przen. magnes
odmiana:
przykłady:
składnia:
kolokacje:
synonimy:
antonimy:
hiperonimy:
hiponimy:
holonimy:
meronimy:
wyrazy pokrewne:
rzecz. магнітність ż, магнетизм m, магнетизування n, магнетизація ż, магнетит m, магнетон m, магнето n, магнетизер m, магнетизерство n, намагнічування n, намагнічення n, намагніченість ż, розмагнічування n, розмагнічення n, розмагніченість ż
zdrobn. магнітик m
czas. магнітити ndk., магнетизувати ndk., намагнічувати ndk., намагнічуватися ndk., намагнітити dk., намагнітитися dk., розмагнічувати ndk., розмагнічуватися ndk., розмагнітити dk., розмагнітитися dk.
przym. магнітний, магнетичний, магнетитовий, магнетизерський, намагнічений, намагнічувальний, розмагнічений, розмагнічувальний
przysł. магнетично
tem. słow. магніто-
związki frazeologiczne:
etymologia:
uwagi:
źródła: